Все, що треба знати про незаконні дії з документами на переказ і платіжними картками
Стаття 200 Кримінального кодексу України називається «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення». Вона карає не будь-яке шахрайство з картками, а конкретні дії: підробку, обіг і використання підроблених документів і карток, неправомірний випуск чи використання електронних грошей. Що таке документ на …
Стаття 200 Кримінального кодексу України називається «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення». Вона карає не будь-яке шахрайство з картками, а конкретні дії: підробку, обіг і використання підроблених документів і карток, неправомірний випуск чи використання електронних грошей.
Що таке документ на переказ
Визначення дає примітка до статті 200: це документ у паперовому або електронному виді, яким банки чи їхні клієнти передають доручення або інформацію на переказ грошових коштів між суб’єктами переказу. Примітка називає:
- розрахункові документи;
- документи на переказ готівкових коштів;
- документи, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення;
- інші документи з такою самою функцією.
Окрім документів, стаття називає платіжні картки, «інші засоби доступу до банківських рахунків» і електронні гроші. Електронних грошей Кримінальний кодекс не визначає; за Законом «Про платіжні послуги» це одиниці вартості в електронному вигляді, випущені емітентом для виконання платіжних операцій, які приймають як засіб платежу інші особи, ніж емітент, і які є його грошовим зобов’язанням.
Які дії караються
Частина перша статті 200 охоплює чотири групи дій:
- Підробка документів на переказ, платіжних карток, інших засобів доступу до банківських рахунків або електронних грошей.
- Придбання, зберігання, перевезення, пересилання підроблених документів на переказ чи платіжних карток — але лише з метою збуту.
- Використання або збут підроблених документів на переказ чи платіжних карток.
- Неправомірний випуск або використання електронних грошей.
Списання грошей чи збитків стаття не вимагає. Кримінальне правопорушення закінчене, коли діяння містить усі ознаки складу (частина перша статті 13 КК), — тобто вже з моменту підробки чи використання підробленої картки. Якщо довести задумане до кінця не вдалося, відповідальність настає за замах — за статтею 15 і статтею 200 разом (стаття 16 КК).
Покарання
- частина перша — штраф від 3 000 до 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в межах санкції від 51 000 до 85 000 грн;
- частина друга — ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб: штраф від 5 000 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів, тобто в межах санкції від 85 000 до 170 000 грн.
Якщо основне покарання — штраф понад 3 000 мінімумів, як в обох частинах статті 200, суд не може призначити штраф, менший за завдану майнову шкоду чи отриманий дохід, навіть якщо це більше за межу санкції (частина друга статті 53 КК). Виняток — співучасник із незначною роллю: йому суд може призначити штраф у межах санкції.
Гривні пораховано по 17 грн за мінімум — цю суму Податковий кодекс застосовує до посилань інших законів на неоподатковуваний мінімум, крім кваліфікації правопорушень (пункт 5 підрозділу 1 розділу XX ПКУ).
Повторність — це два або більше кримінальних правопорушення, передбачених тією самою статтею чи частиною статті (частина перша статті 32 КК). Попередня змова групою осіб — коли двоє чи більше людей домовилися про спільне вчинення заздалегідь, до його початку (частина друга статті 28 КК).
Позбавлення волі стаття 200 не передбачає. Верхня межа санкції — 10 000 мінімумів, тож обидві частини — нетяжкі злочини (частина четверта статті 12 КК; що з цього випливає — у статті про класифікацію злочинів за тяжкістю). Несплачений штраф понад 3 000 мінімумів, якщо немає підстав для розстрочки, суд замінює позбавленням волі — один день за вісім мінімумів, для нетяжкого злочину від одного до пʼяти років (частина пʼята статті 53 КК).
Коли додаються інші статті
Заволодіння грошима до складу статті 200 не входить. Заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою — це шахрайство (частина перша статті 190 КК), а шахрайство шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки — окрема, значно суворіша частина четверта статті 190. Якщо людина вчинила кілька правопорушень за різними статтями, кожне кваліфікують за своєю статтею (частина друга статті 33 КК). Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем — ще одне окреме кримінальне правопорушення (стаття 361 КК).
Платіжні дані згадує й стаття 255-4 КК — про створення електронно-комунікаційної шахрайської організованої групи, керівництво нею або участь у ній. За приміткою до неї, діяльність такої групи може включати, зокрема, використання реквізитів платіжних інструментів, індивідуальної облікової інформації, кодів автентифікації. Докладніше — у статті про відповідальність за кіберзлочини.
Буває, що покупець надсилає продавцю фальшиву «квитанцію» чи скріншот переказу. Чи є такий файл підробленим документом на переказ у розумінні примітки до статті 200, залежить від обставин — це оцінюють слідство та суд. Отримання товару обманом відповідає визначенню шахрайства, але дрібне викрадення шляхом шахрайства — до двох неоподатковуваних мінімумів — КУпАП відносить до адміністративних правопорушень (стаття 51 КУпАП; межа в гривнях — у статті про дрібну крадіжку).
Якщо вашою карткою скористалися без вас
- Повідомте банк негайно. За Законом «Про платіжні послуги» платник зобов’язаний повідомити банк про неакцептовану чи неналежну операцію одразу, як про неї дізнався, у порядку, визначеному договором. Неналежна операція — коли з вини особи, яка не є ні ініціатором, ні надавачем платіжних послуг, кошти списано не з того рахунку або зараховано не тому отримувачу. Вимагати відшкодування за неналежною операцією можна, якщо повідомити протягом 90 календарних днів з дати списання; цей строк не застосовується, якщо банк не дотримався обовʼязку інформувати платника про виконані операції.
- Заблокуйте картку. Емітент має дати змогу безоплатно й будь-коли повідомити про втрату платіжного засобу чи облікових даних і після цього не допускати його використання. Розподіл ризику закон привʼязує саме до повідомлення про втрату: до нього ризик збитків від неналежних операцій несе платник, з моменту повідомлення ризик за неакцептовані й неналежні операції — емітент.
- Вимагайте повернення. Операція без вашої згоди вважається неакцептованою, і банк зобов’язаний негайно повернути її суму за власний рахунок і сплатити пеню. Але якщо користувач не дотримався вимог щодо захисту інформації, банк звільняється від відповідальності — це оцінюють у кожному випадку окремо.
- Збережіть докази: виписку, SMS, листування, номери телефонів, скріншоти.
Заяву про кримінальне правопорушення зобовʼязані прийняти й зареєструвати слідчий, прокурор чи інша уповноважена службова особа, відмова не допускається (частина четверта статті 214 КПК). Статтю обирати самому не потрібно: достатньо описати, що сталося, а попередню правову кваліфікацію вносить до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчий, дізнавач чи прокурор (частини перша і пʼята тієї самої статті). Докладно про заяву, права потерпілого і цивільний позов — у статті що робити, якщо ви стали жертвою шахрайства.
Якщо підозрюють вас
Досудове розслідування за статтею 200 КК здійснюють детективи Бюро економічної безпеки (пункт 1 частини третьої статті 216 КПК). Якщо разом зі статтею 200 йдеться про шахрайство з використанням електронно-обчислювальної техніки чи втручання в системи, права підозрюваного на кожній стадії описано в статті про кіберсправи. Оцінити кваліфікацію й докази може адвокат у кримінальній справі; як зв’язатися — на сторінці «Контакти». Допомога потерпілому і захист підозрюваного у справах про платіжні картки та шахрайство в інтернеті в Києві — на сторінці адвокат у справах про кіберзлочини в Києві.
Норми наведено за чинною редакцією станом на 13.10.2026.
