Відмова в роботі через судимість: коли вона законна, а коли — дискримінація

Судимість сама по собі не забирає права працювати. Кожен має право на працю, яку вільно обирає, а держава гарантує рівні можливості у виборі професії (частини перша і друга статті 43 Конституції України). Але для частини посад закон ставить вимоги щодо судимості. Які це посади, розібрано окремо: професії й посади, для яких судимість — законна перешкода.

Коротко

• Відмова через судимість законна, коли її підставою є вимога закону для посади або вирок, що позбавив права обіймати посаду чи займатися певною діяльністю.
• Заборонена відмова без мотивів, з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей, або з інших підстав, не передбачених законом.
• На вашу вимогу роботодавець зобовʼязаний письмово повідомити причину відмови.
• Після погашення або зняття судимості людина її не має, але окремі закони враховують і погашену судимість.
• Скаржитися на дискримінацію можна, зокрема, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Загальне правило: судимість має значення там, де так визначив закон

Людина має судимість з дня, коли обвинувальний вирок набрав законної сили, і до погашення або зняття судимості (частина перша статті 88 Кримінального кодексу України). Правове значення судимість має у разі нового кримінального правопорушення, «а також в інших випадках, передбачених законами України» (частина друга статті 88 КК). Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, «за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду» (частина третя статті 63 Конституції). Тож загальної заборони працювати немає — є лише окремі обмеження, встановлені законами для конкретних посад або вироком суду.

Роботодавець має право вільно обирати серед кандидатів (частина перша статті 22 Кодексу законів про працю України). Але необґрунтована відмова заборонена — це відмова «без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом» (частина друга статті 22 КЗпП).

Коли відмова через судимість законна

Закон ставить вимогу для посади

Деякі закони не допускають на посаду людей із судимістю, а окремі — навіть із погашеною. Наприклад, поліцейським не може бути особа, засуджена за умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин, навіть якщо судимість погашена чи знята (пункт 2 частини другої статті 61 Закону України «Про Національну поліцію»).

Такі вимоги не є дискримінацією: КЗпП прямо не вважає нею «встановлені цим Кодексом та іншими законами дії» (частина друга статті 2-1 КЗпП).

На посади відповідального й особливо відповідального становища та з підвищеним корупційним ризиком кандидатів спеціально перевіряють (частина перша статті 56 Закону України «Про запобігання корупції»), зокрема щодо судимості, «її зняття, погашення» (пункт 1 частини третьої статті 56). Але спецперевірка — процедура, а не окрема підстава відмови. Відмовляють, зокрема, якщо відомості про кандидата «не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади» (абзац третій частини другої статті 58 цього Закону). Тож погашена судимість має значення лише тоді, коли її враховують встановлені законодавством вимоги до цієї посади. Наприклад, до посад, на які проводять спецперевірку, належать посади державної служби категорій «А» і «Б» (примітка до статті 56), а Закон України «Про державну службу» не допускає на службу особу з непогашеною або незнятою судимістю за умисне кримінальне правопорушення (пункт 3 частини другої статті 19). Погашену судимість він перешкодою не називає.

Вирок забороняє посаду чи діяльність

Суд може позбавити людину права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: як основне покарання — на строк від двох до пʼяти років, як додаткове — від одного до трьох років (частина перша статті 55 КК; для окремих кримінальних правопорушень та сама стаття встановлює інші строки). Поки заборона діє, відмова в посаді чи діяльності, які визначив суд, має підставу у вироку.

Коли відмова може бути дискримінацією

КЗпП забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці. Перелік ознак у частині першій статті 2-1 КЗпП закінчується словами «за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання». Судимості в переліку немає, але він відкритий. Так само відкритий перелік ознак у визначенні дискримінації в пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Обмеження за такою ознакою не вважається дискримінацією, лише якщо воно має «правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними».

Отже, під сумнів можна ставити відмову, якщо:

• закон не ставить для цієї посади вимог щодо судимості, а суд не забороняв таку роботу;
• судимість погашена або знята, а закон для посади погашену судимість не враховує;
• судимість не повʼязана з характером роботи, а іншої причини — щодо кваліфікації чи професійних якостей — роботодавець не називає.

Що роботодавець може питати про судимість

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від кандидата документи, «подання яких не передбачено законодавством» (стаття 25 КЗпП). Отже, витяг про відсутність судимості роботодавець може вимагати лише тоді, коли законодавство передбачає його подання для цієї посади.

Для відомостей про засудження до кримінального покарання закон встановлює особливі вимоги: їх обробку за загальним правилом заборонено (частина перша статті 7 Закону України «Про захист персональних даних»). Серед винятків — однозначна згода людини та обробка, необхідна роботодавцю у трудових правовідносинах «відповідно до закону» (пункти 1 і 2 частини другої статті 7 цього Закону). Якщо закон для посади нічого не передбачає, роботодавець, як правило, може обробляти ці відомості лише за однозначною згодою кандидата: витяг кандидат отримує і надає сам, якщо вирішить це зробити. Хто і як отримує витяг і що в ньому видно, зокрема чи є в ньому погашена судимість, — у статті про довідку про несудимість.

Що робити, якщо вам відмовили

1. Попросіть письмово назвати причину. На вимогу особи, якій відмовили в прийнятті на роботу, роботодавець зобовʼязаний письмово повідомити причину відмови (частина третя статті 22 КЗпП). Вимогу теж краще подати письмово.
2. Звірте причину із законом. Якщо роботодавець посилається на закон, перевірте, чи стосується він цієї посади і вашої судимості, зокрема погашеної.
3. Збережіть докази: оголошення про вакансію, листування, письмову відповідь роботодавця.
4. Оскаржте. Людина, яка вважає, що зазнала дискримінації у сфері праці, може звернутися зі скаргою до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду (частина четверта статті 2-1 КЗпП). Закон також дає право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дискримінацією (частина перша статті 15 Закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).

У справах про дискримінацію діє особливе правило доказування: позивач наводить фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце, а доводити їх відсутність має відповідач (частина друга статті 81 Цивільного процесуального кодексу України). Тому збережені докази важливі.

Якщо на посаду проводили спеціальну перевірку, кандидат має право ознайомитися з довідкою про її результати і, якщо не згоден, подати письмові зауваження — їх розглядають у семиденний строк (абзац другий частини третьої статті 58 Закону «Про запобігання корупції»). Відмову в призначенні за результатами перевірки «може бути оскаржено до суду» (абзац сьомий частини другої статті 58).

Коли судимість погашається і чи можна зняти її достроково — у статті про погашення та зняття судимості, а загалом — у матеріалі про те, що таке судимість і які її наслідки. З чим допомагає адвокат у кримінальній справі, — на сторінці послуги.

Норми наведено за чинною редакцією станом на 13.10.2026.