Рієлторку звинувачували в отриманні 1,4 млн грн за ненадані послуги: чому суд її виправдав

Понад 1,4 млн грн за послуги, яких нібито не було, підроблені документи та шість років кримінального провадження. Рієлторку намагалися притягнути до відповідальності, однак суди не побачили достатніх доказів її вини, а справа зрештою дійшла до Верховного Суду.

За версією прокуратури, жінка, яка надавала рієлторські послуги, могла оформлювати документи щодо робіт, які фактично не виконувалися, та на їх підставі отримувати кошти. Загальна сума, про яку йшлося у провадженні, перевищувала 1,4 млн грн.

Втім, довести цю версію в суді стороні обвинувачення не вдалося.

Чому рієлторку виправдали?

Ключовою проблемою стала доказова база. Для обвинувального вироку недостатньо встановити, що особа отримувала кошти або була причетна до оформлення певних документів. Необхідно довести конкретні протиправні дії та вину особи у їх вчиненні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачення не підтверджене достатніми доказами, та виправдав рієлторку. Згодом із цим погодився апеляційний суд.

Прокуратура продовжила оскарження, однак справа показала фундаментальне правило кримінального процесу: версія обвинувачення сама по собі не є доказом.

Стаття 17 Кримінального процесуального кодексу України встановлює презумпцію невинуватості. Особа не повинна доводити, що вона не вчиняла кримінального правопорушення. Навпаки — саме сторона обвинувачення повинна довести її винуватість поза розумним сумнівом.

Цей обов’язок також закріплений у статтях 91 та 92 КПК України.

Документи є — але що саме вони доводять?

У справах, пов’язаних із нібито фіктивними послугами, особливо важливо встановити не лише факт перерахування коштів. Слід довести, що послуги справді не надавалися, відповідні документи містили неправдиві відомості, а обвинувачена усвідомлювала це та діяла з відповідним умислом.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а всю їх сукупність — щодо достатності для ухвалення рішення.

Саме тому велика кількість матеріалів кримінального провадження ще не гарантує обвинувального вироку.

Справа рієлторки є показовою: навіть після шести років кримінального переслідування суд не може замінити відсутні докази припущеннями.

Для захисту в подібних провадженнях важливо послідовно перевіряти весь ланцюг обвинувачення: хто фактично надавав послуги, хто складав і підписував документи, на якій підставі перераховувалися кошти та, головне, якими доказами підтверджується умисел конкретної особи.

Адже отримання коштів ще не доводить шахрайства чи підроблення документів. Кримінальна відповідальність можлива лише тоді, коли вину конкретної особи доведено належними та допустимими доказами.