Затоплення квартири на останньому поверсі: як клієнту адвокатського об’єднання «Стратегічна адвокація» вдалося стягнути 720 тисяч гривень компенсації із забудовника

Затоплення квартири — один із найпоширеніших видів житлових спорів, однак у судовій практиці такі справи значно складніші, ніж здаються на перший погляд. Для успішного захисту прав недостатньо лише зафіксувати факт залиття — необхідно довести причину, встановити винну особу та обґрунтувати розмір завданої шкоди.

Саме з такою ситуацією до адвокатського об’єднання «Стратегічна адвокація» звернувся клієнт, квартира якого розташована на останньому поверсі житлового будинку. Після аномальних злив у Києві відбулося значне затоплення: вода проникала зі стелі, пошкоджуючи стіни, оздоблення та майно. За результатами будівельно-технічної експертизи та кошторисних розрахунків загальний розмір збитків склав 720 тисяч гривень.

Ключовим у справі стало правильне визначення особи, відповідальної за шкоду. У більшості випадків затоплення пов’язане з діями або бездіяльністю сусідів, і саме вони несуть відповідальність відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України. Однак у даному випадку експертиза встановила, що причиною залиття стала неналежна гідроізоляція даху — конструктивного елементу будинку, доступ до якого власник квартири не має.

Це дозволило застосувати норми, що регулюють гарантійні зобов’язання у сфері будівництва. Законодавством передбачено, що гарантійний строк для об’єктів капітального будівництва становить 10 років. Оскільки будинок був введений в експлуатацію у 2017 році, відповідальність за виявлені недоліки покладається на забудовника.

З метою досудового врегулювання спору юристи підготували та направили забудовнику відповідну претензію з вимогою добровільно відшкодувати завдані збитки. Втім, жодної відповіді або реакції отримано не було. У таких випадках ефективним є перехід до судового захисту.

Адвокати підготували позов до суду про стягнення шкоди, одночасно заявивши клопотання про забезпечення позову. Зокрема, було поставлено питання про накладення арешту на майно та банківські рахунки забудовника в межах суми позовних вимог. Суд задовольнив це клопотання, після чого ухвала була передана на виконання до органів виконавчої служби.

Після фактичного накладення арештів на рахунки та активи забудовника ситуація змінилася кардинально. Уже наступного дня представники компанії вийшли на зв’язок і ініціювали переговори щодо врегулювання спору. У результаті досягнуто домовленості, за якою клієнт отримав повну компенсацію завданих збитків у розмірі 720 тисяч гривень. Після цього позовні вимоги були відкликані.

Практика розгляду подібних спорів свідчить, що ключове значення має не сам факт затоплення, а належна доказова база. Зокрема, суди звертають увагу на частку у праві власності, якщо майно перебуває у спільній власності, оцінюють сукупність доказів навіть у випадках, коли причина затоплення прямо не встановлена, а також відмовляють у задоволенні вимог у разі відсутності належно оформленого акта обстеження. Кожен елемент — від встановлення причини до підтвердження розміру шкоди — підлягає окремій перевірці.

Цей кейс демонструє, що навіть у складних ситуаціях, коли відповідальна сторона ігнорує звернення, існують ефективні юридичні механізми захисту. Своєчасне звернення до фахових юристів та правильно обрана стратегія дозволяють не лише встановити винну особу, а й забезпечити реальне відшкодування завданих збитків.