Захист прав адвокатів та межі допустимих негласних розслідувань: як закон охороняє професію і право на захист

Адвокат у правовій системі України є не лише представником у процесі, а й ключовим гарантом реалізації конституційного права особи на захист. Саме тому Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює комплекс професійних прав і процесуальних гарантій, які покликані забезпечити незалежність адвоката та зберегти конфіденційність взаємодії з клієнтом. Стаття 20 Закону визначає право адвоката звертатися із запитами до органів державної влади, отримувати документи, збирати докази, фіксувати перебіг процесуальних дій, подавати клопотання та скарги, отримувати висновки експертів і ознайомлюватися з матеріалами справи. Водночас адвокат зобов’язаний діяти виключно в інтересах клієнта, дотримуватися етичних стандартів і не розголошувати дані, які становлять адвокатську таємницю.

Окремою та ключовою гарантією виступає адвокатська таємниця, визначена статтею 22. Вона охоплює всі відомості, отримані адвокатом під час надання правничої допомоги, включно з документами, консультаціями, електронними файлами, записами, а також самим фактом звернення особи до правника. Цей обов’язок зберігається навіть після припинення співпраці або зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Таємниця є недоторканною, а доступ до неї можливий лише у виключних випадках, прямо визначених законом.

Стаття 23 Закону встановлює гарантії професійної діяльності адвоката та забороняє тиск, втручання, необґрунтоване вилучення документів і будь-які спроби ототожнення адвоката з його клієнтом. Особливої уваги потребує порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо адвоката. Пункт 3 частини першої статті 23 передбачає, що дозвіл на проведення таких дій — зокрема прослуховування, стеження чи доступ до електронних носіїв — може бути наданий судом лише за клопотанням Генерального прокурора, його заступника або прокурора області. Такий підхід не допускає заміни або делегування цієї ініціативи іншими посадовими особами і встановлює додатковий рівень контролю з метою недопущення зловживань.

У рішенні Ради адвокатів України №121 від 18 жовтня 2025 року цей правовий підхід підтверджено: судовий дозвіл на НСРД, наданий на підставі клопотання слідчого, лише погодженого прокурором, визнається порушенням гарантій незалежності адвоката. Таке положення існує не для ускладнення роботи правоохоронних органів, а для захисту принципу конфіденційності та недопущення використання негласних заходів як інструменту отримання інформації про клієнтів або впливу на правову позицію.

Незалежність адвокатської професії — це не привілей для фахівця, а механізм, що забезпечує можливість кожній людині отримати кваліфікований захист і бути впевненою, що її особисті дані та правова стратегія не стануть предметом зовнішнього втручання. Законодавчі гарантії адвокатської діяльності формують необхідний баланс між інтересами правосуддя та правами особи, а їх дотримання є умовою функціонування демократичної правової системи.