Обмежувальні заходи у справах про домашнє насильство: що це означає простими словами?

Домашнє насильство — одна з тих проблем, яку часто намагаються «не виносити з дому». Але закон дивиться на ситуацію інакше: це злочин, який загрожує не лише потерпілому, а й суспільству загалом. Саме тому у Кримінальному кодексі України передбачено спеціальну норму — ст. 91-1 ККУ, яка дозволяє суду застосовувати до кривдника обмежувальні заходи.

Що це за заходи?

Це не класичне покарання у вигляді штрафу чи ув’язнення. Це своєрідні «правила поведінки», які суд може зобов’язати виконувати людину, що вчинила домашнє насильство. Їхня мета — не покарати, а захистити потерпілу особу.

У статті 91-1 ККУ визначено такі обмеження:

• Заборона перебувати у місці спільного проживання з потерпілим (навіть якщо це власна квартира чи будинок кривдника).
  
• Заборона наближатися на певну відстань до житла, місця роботи чи навчання потерпілої особи.
  
• Заборона спілкуватися будь-якими засобами (дзвінки, повідомлення, соцмережі).
  
• Заборона розшукувати та переслідувати потерпілого.
  
• Обов’язок пройти програму для кривдників (це передбачено також Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 39).
  

Як довго це триває?

За законом обмежувальні заходи встановлюються на строк від одного до шести місяців із можливістю продовження ще на такий самий термін (ч. 2 ст. 91-1 ККУ). Це дає потерпілій стороні час і простір для безпеки.

Чому це важливо?

1. Запобігання повторним випадкам (ст. 126-1 ККУ визначає домашнє насильство як кримінальне правопорушення, і саме обмежувальні заходи допомагають уникнути його повторення).
   
2. Реальний захист, а не лише папірець. Якщо особа порушує встановлені судом заборони — це вже новий злочин (ст. 390-1 ККУ: «Невиконання обмежувальних заходів, застосованих судом»).
   
3. Сигнал суспільству: домашнє насильство — не «сімейна сварка», а злочин, який карається.
   

Приклад із практики

Жінка подала заяву про систематичні побої від чоловіка. Суд, окрім основного вироку за ст. 126-1 ККУ, виніс рішення: заборонити йому протягом 6 місяців наближатися до місця її проживання ближче ніж на 100 метрів. Порушення цієї заборони автоматично тягне нову кримінальну відповідальність за ст. 390-1 ККУ.

Обмежувальні заходи — це інструмент захисту потерпілих від домашнього насильства, закріплений у ст. 91-1 ККУ. Вони допомагають зупинити агресію, відокремити жертву від кривдника та дати шанс на безпеку. Законодавець передбачив їх не для профілактики «на папері», а як реальний механізм: порушив заборону — отримаєш нове покарання.

Суспільство має пам’ятати: домашнє насильство — це не приватна справа, а злочин (ст. 126-1 ККУ).