Особливо тяжкий злочин: що це, приклади з КК і наслідки

Особливо тяжкий злочин — найвища за тяжкістю категорія злочинів у Кримінальному кодексі України. Усі категорії — у статті про класифікацію злочинів за тяжкістю, тяжкі злочини — у статті «Тяжкі злочини та їх наслідки».

Що закон вважає особливо тяжким злочином

За частиною шостою статті 12 Кримінального кодексу України особливо тяжкий злочин — це діяння, за яке Кодекс передбачає основне покарання у виді:

• штрафу понад 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• позбавлення волі на строк понад десять років;
• довічного позбавлення волі.

Категорію визначає покарання, передбачене санкцією статті (частини статті), а не те, яке суд призначив конкретній людині. Якщо санкція передбачає одночасно штраф і позбавлення волі, категорію визначають за строком позбавлення волі (частина сьома статті 12 КК).

Межа з тяжким злочином

Тяжкий злочин — той, за який передбачено позбавлення волі не більше десяти років або штраф не більше 25 000 неоподатковуваних мінімумів (частина пʼята статті 12 КК), нетяжкий — позбавлення волі не більше пʼяти років або штраф не більше 10 000 неоподатковуваних мінімумів (частина четверта статті 12 КК). Вирішує верхня межа санкції: понад пʼять і до десяти років включно — тяжкий, понад десять — особливо тяжкий.

Тому категорія залежить від частини статті, а не від назви злочину. Розбій за попередньою змовою групою осіб карається позбавленням волі від семи до десяти років — це тяжкий злочин. Розбій із проникненням у житло карається від семи до дванадцяти років — і це вже особливо тяжкий (частини друга і третя статті 187 КК).

Приклади з Кримінального кодексу

Склади, які за чинними санкціями є особливо тяжкими:

• умисне вбивство — від семи до пʼятнадцяти років позбавлення волі (частина перша статті 115 КК), за обтяжуючих ознак частини другої — від десяти до пʼятнадцяти років або довічне позбавлення волі;
• державна зрада — від дванадцяти до пʼятнадцяти років, в умовах воєнного стану — пʼятнадцять років або довічне позбавлення волі (стаття 111 КК);
• зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої особи — від семи до дванадцяти років (частина третя статті 152 КК);
• розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень — від восьми до пʼятнадцяти років (частина четверта статті 187 КК);
• шахрайство в особливо великих розмірах або організованою групою — від пʼяти до дванадцяти років (частина пʼята статті 190 КК);
• прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі чи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, — від восьми до дванадцяти років (частина четверта статті 368 КК).

Віднесення до особливо тяжких не означає, що покарання обовʼязково перевищить десять років: суд призначає його в межах санкції, враховуючи ступінь тяжкості, особу винного, помʼякшуючі та обтяжуючі обставини (частина перша статті 65 КК).

Що змінює категорія «особливо тяжкий»

Давність

Від кримінальної відповідальності звільняють, якщо з дня вчинення особливо тяжкого злочину до набрання вироком законної сили минуло пʼятнадцять років; для тяжкого — десять років (пункти 4 і 5 частини першої статті 49 КК). Строк зупиняється, якщо людина ухилилася від досудового розслідування або суду, але й тоді її звільняють від відповідальності, якщо з часу вчинення правопорушення минуло пʼятнадцять років (частина друга статті 49 КК). Строк переривається, якщо до його закінчення людина вчинила новий злочин, крім нетяжкого з позбавленням волі до двох років (частина третя статті 49 КК). Для окремих правопорушень щодо малолітніх і неповнолітніх (статті 151-2–156-1, 301-1–303 КК), зокрема зґвалтування неповнолітньої особи, строк рахують з дня, коли потерпіла особа досягла повноліття (частина шоста статті 49 КК).

Якщо за злочин можливе довічне позбавлення волі, давність не спрацьовує автоматично: питання вирішує суд, а якщо він давність не застосує, довічне позбавлення волі призначити не можна (частина четверта статті 49 КК). Для окремих правопорушень, зокрема державної зради, давності немає незалежно від категорії (частина пʼята статті 49 КК).

Покарання

Довічне позбавлення волі закон встановлює лише за особливо тяжкі злочини і лише там, де його прямо передбачає санкція, якщо суд не вважає за можливе призначити позбавлення волі на певний строк. Його не призначають особам, які вчинили злочин до 18 років, особам понад 65 років і жінкам, які були вагітні під час вчинення злочину або на момент вироку (стаття 64 КК). Не призначають його і за готування до злочину чи замах на нього, крім окремо перелічених злочинів, зокрема державної зради (частина четверта статті 68 КК).

Звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе, зокрема, коли суд призначає позбавлення волі не більше пʼяти років; винятки перелічено в тій самій нормі (частина перша статті 75 КК). Межа стосується призначеного покарання, а не санкції. Для корупційних проваджень є окреме правило: якщо угодою про визнання винуватості погоджено позбавлення волі не більше восьми років і звільнення з випробуванням, суд, затверджуючи угоду, звільняє з випробуванням (абзац другий частини другої статті 75 КК). Докладніше — у статті про умовне покарання.

Після вироку

Умовно-дострокове звільнення за умисний особливо тяжкий злочин можливе після фактичного відбуття не менше трьох чвертей строку покарання; за необережний особливо тяжкий, як і за умисний тяжкий, — не менше двох третин (пункти 2 і 3 частини третьої статті 81 КК).

Людина, засуджена за особливо тяжкий злочин до позбавлення волі або штрафу, вважається несудимою, якщо протягом восьми років з дня відбуття основного і додаткового покарання не вчинить нового кримінального правопорушення; за тяжкий злочин — шість років (пункти 8 і 9 статті 89 КК). Після звільнення з випробуванням людина вважається несудимою, якщо протягом іспитового строку не вчинила нового кримінального правопорушення і звільнення не скасували; якщо ж строк додаткового покарання довший за іспитовий строк — після відбуття цього додаткового покарання (пункт 1 статті 89 КК). Зняти судимість достроково через суд, якщо особливо тяжкий злочин умисний, не можна (частина друга статті 91 КК). Докладніше — у статті про погашення та зняття судимості.

Строки давності, умовно-дострокового звільнення й погашення судимості вище — для дорослих. Для тих, хто вчинив особливо тяжкий злочин до 18 років, давність — десять років (пункт 4 частини другої статті 106 КК), умовно-дострокове звільнення за умисний злочин — після двох третин строку (пункт 3 частини третьої статті 107 КК), погашення судимості — пʼять років з дня відбуття позбавлення волі, а достроково суд може зняти її після половини цього строку (пункт 4 частини другої і частина третя статті 108 КК).

Розслідування і суд

У кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину участь захисника обовʼязкова з моменту, коли людина набула статусу підозрюваного (частина перша статті 52 Кримінального процесуального кодексу України).

Заставу для підозрюваного чи обвинуваченого в особливо тяжкому злочині визначають у межах від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а у виключних випадках — більше (частина пʼята статті 182 КПК). Докладно — у статті «Застава у кримінальному провадженні».

У першій інстанції справу про злочин із позбавленням волі понад десять років за клопотанням обвинуваченого розглядає колегія з трьох суддів (пункт 1 частини другої статті 31 КПК), а якщо санкція передбачає довічне позбавлення волі — колегія з трьох суддів або, за клопотанням обвинуваченого, суд присяжних (частина третя статті 31 КПК).

Якщо йдеться про таку підозру

У письмовому повідомленні про підозру має бути зазначено статтю і частину статті КК (пункт 5 частини першої статті 277 КПК). Саме за частиною статті і визначають категорію. Про допомогу захисника — на сторінці «Кримінальне право».

Норми наведено за чинною редакцією станом на 13.10.2026.