Антикорупційна система на роздоріжжі: чи збережеться незалежність НАБУ і САП?

23 липня 2025 року в Україні набрав чинності закон №12414 (раніше — законопроєкт №10043), який вносить зміни до Кримінального процесуального кодексу в частині розслідування злочинів у воєнний час. Документ викликав широкий суспільний резонанс, а в медіа його вже встигли назвати “ударом по незалежності НАБУ та САП”. Проте формально ліквідація цих органів не відбулась — мова йде про перерозподіл повноважень у межах існуючої антикорупційної вертикалі.

Що саме змінилось?

Закон розширює повноваження Генерального прокурора та передбачає:

• можливість передавати справи НАБУ та САП іншим органам, зокрема ДБР або Нацполіції;
• право Генпрокурора давати письмові вказівки детективам НАБУ, обов’язкові до виконання;
• можливість змінювати групу прокурорів у справах, включно зі справами топпосадовців;
• обмеження ролі директора НАБУ у витребуванні проваджень — це тепер можна лише за погодженням з прокурором.

Також закон змінює положення частини 3 статті 233 КПК, яка регламентує порядок проведення обшуків. Тепер:

«Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей, запобіганням безпосередній загрозі їхньому здоров’ю, статевій свободі чи особистій безпеці або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів […]».

Низка правників зауважує, що ці зміни містять юридичну неточність: не пояснюється, чому доповнено перелік статей, щодо яких дозволено обшуки без рішення суду. Це створює неоднозначне поле для тлумачень і може призвести до зловживань.

Чому суспільство та експерти обурені?

Ключове занепокоєння полягає у можливості політичного впливу на розслідування топкорупції. НАБУ і САП створювалися як незалежні від політичного керівництва органи з чіткою підслідністю й гарантіями автономії. Ухвалений закон, на думку багатьох експертів, відкриває шлях до втручання з боку Генпрокуратури в роботу цих інституцій — насамперед через зміну підслідності та контроль над детективами.

Додаткові сумніви викликають нові положення щодо проведення обшуків без ухвали суду — їхня нечіткість та розширений перелік підстав вже стали предметом фахової критики.

Уже відбулися акції протесту в Києві та інших містах. Своє занепокоєння висловили також міжнародні партнери України — зокрема представники Євросоюзу, антикорупційні організації та правозахисники. Для європейської інтеграції України збереження незалежності антикорупційної системи є однією з ключових умов.

Що далі?

Закон уже діє. Частина депутатів та представників громадянського сектору готують звернення до Конституційного Суду, щоб оскаржити його положення. У той час, як Офіс Генерального прокурора наполягає на тому, що зміни лише удосконалюють координацію органів у складних умовах війни, критики вбачають у них відкат від європейських стандартів.

Ситуація залишається у фокусі як українського громадянського суспільства, так і міжнародної спільноти. Подальша доля реформ у сфері правосуддя та антикорупції напряму залежатиме від того, як саме реалізовуватимуться ці зміни на практиці — і чи справді вони не стануть кроком назад.