Застосування зброї цивільними: як діяти законно?

Чи правомірно цивільна людина застосувала зброю, визначають правила необхідної оборони — стаття 36 Кримінального кодексу (далі — КК): чи був напад, що людина захищала і яку шкоду заподіяла. Для відсічі збройної агресії діють окремі воєнні правила.

Коротко

• Право на оборону не залежить від того, чи можна було втекти або викликати поліцію.
• Поки триває напад озброєної особи чи групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення, застосування зброї для захисту не є перевищенням меж оборони незалежно від тяжкості шкоди (частина пʼята статті 36 КК).
• Перевищення меж оборони або заходів, необхідних для затримання нападника, тягне відповідальність лише за статтями 118 і 124 КК.
• За носіння і зберігання зброї без дозволу відповідальність передбачають стаття 263 КК і стаття 190 Кодексу про адміністративні правопорушення (КУпАП).
• Під час воєнного стану цивільні можуть застосовувати отриману чи задекларовану зброю для відсічі агресії.

Право на оборону і його межі

Кожен має право на оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися до інших осіб чи органів влади (частина друга статті 36 КК). Перевищення меж — це умисне заподіяння нападнику тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя); як це оцінюють — у статті «Самооборона чи перевищення меж необхідної оборони».

Умова «небезпеку не можна було усунути іншими засобами» — з норми про крайню необхідність (стаття 39 КК), а не про оборону.

Три ситуації, де тяжкість шкоди не має значення

Застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів не є перевищенням меж необхідної оборони і не тягне кримінальної відповідальності незалежно від тяжкості шкоди нападнику, якщо їх застосовано (частина пʼята статті 36 КК):

• для захисту від нападу озброєної особи;
• для захисту від нападу групи осіб;
• для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Це правило про межі необхідної оборони, мета якої — негайно відвернути чи припинити посягання (частина перша), тож воно діє, поки напад чи вторгнення триває. В інших випадках — загальне правило частини третьої.

Якщо загроза була уявною

Буває, що нападу не було, а людина помилково його припустила — наприклад, прийняла предмет у чужій руці за зброю. Така «уявна оборона» виключає відповідальність, лише якщо обстановка давала достатні підстави вважати посягання реальним, а людина не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилки (стаття 37 КК). Якщо помилки не можна було усвідомити, але людина перевищила межі захисту, допустимі при реальному нападі, вона відповідає як за перевищення меж необхідної оборони. Якщо помилку можна було усвідомити, відповідальність настає за заподіяння шкоди через необережність.

Після нападу: затримання нападника

Коли безпосередньо після посягання потерпілий чи інші люди затримують нападника, щоб доставити його органам влади, діють правила статті 38 КК: такі дії не є кримінально протиправними, якщо не перевищено заходів, необхідних для затримання. Перевищення — умисне заподіяння тяжкої шкоди, що явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання; відповідальність за нього — теж лише за статтями 118 і 124 КК.

Відповідальність за перевищення меж

• Стаття 118 КК — умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання: виправні роботи на строк до двох років, обмеження волі до трьох років або позбавлення волі до двох років.
• Стаття 124 КК — умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у тих самих випадках: громадські роботи від 150 до 240 годин або виправні роботи, пробаційний нагляд, обмеження волі чи позбавлення волі на строк до двох років.

Зброя без дозволу

Стаття 36 КК стосується шкоди, заподіяної тому, хто посягає. Дії із самою зброєю описано в інших статтях:

• носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) або бойових припасів без передбаченого законом дозволу — позбавлення волі від трьох до семи років (частина перша статті 263 КК);
• носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без дозволу — частина друга статті 263 КК;
• придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж громадянами вогнепальної мисливської чи холодної зброї без документа дозвільного характеру — адміністративний штраф (стаття 190 КУпАП);
• недбале зберігання вогнепальної зброї чи бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, — стаття 264 КК.

Особа, яка добровільно здала органам влади зброю чи бойові припаси, не підлягає кримінальній відповідальності за частинами першою і другою статті 263 КК (частина третя).

Воєнний стан: зброя для відсічі агресії

Закон «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» дозволяє цивільним особам (громадянам, іноземцям і особам без громадянства, які законно перебувають в Україні) брати участь у відсічі агресії й отримати для цього вогнепальну зброю в порядку МВС. Громадяни України можуть застосовувати для відсічі й власну нагородну, спортивну чи мисливську зброю (стаття 4).

• Знайшли зброю. Про знайдену вогнепальну зброю, її основні частини або боєприпаси треба негайно повідомити поліцію (102 або 112) і впродовж 24 годин передати їх поліції для здачі чи декларування або вказати, де вони лежать (стаття 1-1).
• Декларування. Не декларуються, зокрема, нарізна зброя калібру від 12,7 мм, гладкоствольна понад 23 мм, кулемети, зброя з видаленим чи незаконно зміненим маркуванням, знаряддя чи засоби вчиненого кримінального правопорушення, боєприпаси окремо від зброї. Задекларована зброя лишається в людини на час воєнного стану (стаття 1-2).
• Застосування — аналогічно до військовослужбовців, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів. Передавати таку зброю іншим, крім поліції, заборонено (стаття 2).
• Після воєнного стану отриману або задекларовану зброю треба здати до поліції не пізніше 90 днів після його припинення або скасування. Хто знайшов і задекларував зброю, може одночасно письмово заявити про намір набути її у власність. Право виникає через три місяці з дня здачі на перевірку з урахуванням дозвільної системи, якщо перевірка не виявить підстав, що це унеможливлюють: зокрема, людина не відповідає вимогам закону до власників зброї або зброя належить іншій особі чи державі. Інакше зброя переходить у державну власність (стаття 3).

Цивільні не несуть відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, якщо зброю застосовано на підставі й у порядку статей 1, 1-1, 2 і 4 закону (стаття 5). Стаття 43-1 КК теж звільняє від кримінальної відповідальності за застосування зброї проти агресора і за повʼязане з цим пошкодження чи знищення майна (частина третя). Відсіч агресії в умовах воєнного стану чи збройного конфлікту не є кримінальним правопорушенням за відсутності ознак катування, заборонених засобів ведення війни чи інших порушень законів і звичаїв війни (частина перша). Не вважається виконанням обовʼязку щодо захисту Вітчизни діяння, яке явно не відповідало небезпечності агресії чи обстановці, не було необхідним для значної суспільно корисної мети і створило загрозу життю інших людей, екологічної катастрофи чи інших масштабних надзвичайних подій (частина четверта).

Захист від злочинця в побутовій ситуації оцінюють за статтею 36 КК.

Після застосування зброї

• Викличте поліцію і, якщо є поранені, швидку допомогу.
• Не переміщуйте зброю і предмети на місці події, запишіть контакти свідків.
• Людина не несе відповідальності за відмову давати показання чи пояснення щодо себе, членів сімʼї чи близьких родичів (стаття 63 Конституції України). Про права після затримання — у статті «Що робити після затримання».

Детальніше про захист у кримінальному провадженні — на сторінці послуги.

Норми наведено за чинною редакцією станом на 13.10.2026.