Застава під контролем банків: чому адвокатів змушують пояснювати мотиви допомоги клієнтам

В Україні виникла дискусія щодо меж банківського фінансового моніторингу під час внесення застави за підозрюваних. Банки можуть перевіряти походження коштів, однак запитання про особисті мотиви адвоката викликають сумніви щодо пропорційності такого контролю. Де проходить межа між законною перевіркою та перешкоджанням реалізації права на захист?

Чи може адвокат внести заставу за клієнта?

Відповідно до частини 2 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, заставу може внести не лише підозрюваний чи обвинувачений, а й інша фізична або юридична особа.

Закон не вимагає, щоб заставодавець був родичем підозрюваного. Отже, адвокат також може виступати заставодавцем, якщо немає інших законодавчих обмежень.

Проте на практиці реалізація цього права може супроводжуватися додатковими банківськими перевірками.

Чому банки цікавляться особистими мотивами?

Адвокат, колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький публічно порушив питання складнощів із проведенням платежів для внесення застави.

За поширеною інформацією, банки почали вимагати пояснень не лише щодо походження коштів, а й щодо причин, з яких адвокат сплачує заставу замість родичів клієнта, та його особистої або економічної зацікавленості.

Водночас незалежно підтвердити зміст саме цього банківського запиту наразі не вдалося.

Що дозволяє закон про фінмоніторинг?

Статті 7 та 11 Закону України №361-IX передбачають ризик-орієнтований підхід і належну перевірку клієнтів. Банки мають право з’ясовувати джерело коштів, мету операції та інші обставини, необхідні для оцінки ризиків.

Однак ці повноваження не є необмеженими. Вимога пояснити характер операції може бути законною, тоді як необхідність доводити особисту зацікавленість у допомозі підозрюваному потребує окремого обґрунтування.

КПК України не встановлює обов’язку заставодавця пояснювати, чому заставу вносить саме він, а не родичі підозрюваного.

Чи порушуються права адвоката?

Статті 22 і 23 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» захищають адвокатську таємницю та встановлюють гарантії незалежності адвоката. Якщо банківські запити стосуються конфіденційних відносин із клієнтом, виникає ризик порушення цих гарантій.

Водночас не кожне додаткове запитання банку є незаконним. Вирішальне значення мають обґрунтованість запиту, його зв’язок із фінансовими ризиками та обсяг інформації, яку вимагають надати.

Що робити у разі відмови банку?

Якщо банк затримує або відмовляється проводити платіж, заставодавцю варто письмово звернутися за роз’ясненням причин, надати документи про законне походження коштів та, за наявності підстав, подати скаргу до Національного банку України.

Головний принцип — фінансовий моніторинг не повинен перетворюватися на необґрунтовану перешкоду для виконання судового рішення. Законність походження коштів перевіряти необхідно, але сам факт внесення застави адвокатом замість родичів не свідчить про порушення закону.