Дистанційна робота за кордоном: коли українці можуть зіткнутися з податковими ризиками

Після початку повномасштабної війни мільйони українців були змушені виїхати за кордон, однак багато хто продовжив працювати на українських роботодавців або здійснювати підприємницьку діяльність як фізичні особи-підприємці. Водночас через посилення масованих обстрілів українських міст, насамперед Києва, дедалі більше громадян замислюються над тимчасовим переїздом до безпечніших країн. Додатковим чинником стає наближення осінньо-зимового періоду, який традиційно супроводжується побоюваннями щодо можливих перебоїв з електропостачанням, опаленням та іншими критично важливими комунальними послугами. Проте незалежно від причин переїзду українцям варто пам’ятати: дистанційна робота за кордоном може мати не лише побутові, а й юридичні та податкові наслідки.

Дистанційна робота з-за кордону не заборонена

Українське законодавство не містить заборони на дистанційну роботу з території іншої держави. Якщо працівник перебуває у трудових відносинах з українським роботодавцем, а виконання роботи здійснюється дистанційно, саме перебування за межами України не є порушенням закону.

Аналогічно фізична особа-підприємець не втрачає статус ФОП лише через тимчасове проживання за кордоном. Вона залишається зареєстрованою в Україні та зобов’язана виконувати вимоги українського податкового законодавства щодо сплати податків і подання звітності.

Коли виникають податкові ризики

Основні юридичні питання виникають не через українське законодавство, а через правила держави, у якій людина фактично проживає.

Відповідно до підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове резидентство визначається за низкою критеріїв. Насамперед враховується місце постійного проживання особи. Якщо постійне місце проживання є одночасно в кількох країнах, визначальним стає центр життєвих інтересів — тобто місце, де зосереджені особисті та економічні зв’язки людини. Якщо встановити його неможливо, застосовується критерій перебування в Україні не менше 183 днів протягом календарного року.

Водночас майже кожна держава має власні правила визначення податкового резидентства. У багатьох країнах достатньо проживати понад 183 дні або відповідати іншим критеріям, щоб набути статусу місцевого податкового резидента.

Саме тому може виникнути ситуація, коли особа продовжує отримувати доходи від українського роботодавця, але водночас повинна виконувати податкові обов’язки в країні фактичного проживання.

Чи доведеться сплачувати податки двічі

Не обов’язково.

Україна уклала з більшістю держав Європи міжнародні конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Відповідно до статті 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені Податковим кодексом, застосовуються положення міжнародного договору.

Такі конвенції визначають, яка саме держава має право оподатковувати певні види доходів, а також передбачають механізми зарахування вже сплачених податків.

Однак міжнародний договір не означає автоматичного звільнення від податкових обов’язків. У багатьох країнах навіть за відсутності необхідності повторно сплачувати податок людина все одно повинна подавати податкову декларацію або повідомляти місцеві податкові органи про отримані доходи.

Особливості для ФОП

Для фізичних осіб-підприємців питання може бути ще складнішим.

Якщо ФОП протягом тривалого часу фактично веде підприємницьку діяльність із території іншої держави, місцеві податкові органи можуть дійти висновку, що така діяльність здійснюється саме на їхній території. У результаті можуть виникнути обов’язки щодо місцевої реєстрації бізнесу, сплати податків, соціальних внесків або подання звітності відповідно до законодавства країни перебування.

Кожна ситуація оцінюється індивідуально та залежить від норм національного законодавства конкретної держави, а також положень міжнародної конвенції між Україною та цією країною.

Яка відповідальність можлива

У більшості європейських держав неподання податкової декларації, приховування доходів або несвоєчасна сплата податків можуть призвести до донарахування податкових зобов’язань, штрафів і пені. У випадках значних сум несплачених податків окремі країни також передбачають адміністративну або кримінальну відповідальність.

Саме тому не варто виходити з того, що сплата податків в Україні автоматично звільняє від будь-яких обов’язків у країні проживання.

Що варто зробити перед переїздом

Якщо ви плануєте перебувати за кордоном не кілька тижнів, а місяці чи роки, бажано ще до переїзду з’ясувати:

• чи можете ви набути статусу податкового резидента країни перебування;
• чи діє між Україною та цією державою Конвенція про уникнення подвійного оподаткування;
• чи виникає обов’язок подавати місцеву податкову декларацію;
• чи потрібно сплачувати місцеві податки або соціальні внески;
• чи не зміняться умови здійснення підприємницької діяльності, якщо ви працюєте як ФОП.

Попередній юридичний аналіз дозволяє уникнути подвійного оподаткування, штрафних санкцій та спорів із податковими органами. Враховуючи, що правила у різних країнах суттєво відрізняються, перед тривалим переїздом доцільно отримати індивідуальну консультацію юриста АО «Стратегічна адвокація», який проаналізує саме вашу ситуацію з урахуванням законодавства країни перебування та міжнародних договорів України.