Все, що треба знати про аліменти в Україні

Аліменти — це не лише гроші на дитину. Ст. 180 Сімейного кодексу України (СКУ) прямо говорить: батьки зобов’язані утримувати своїх дітей, незалежно від того, з ким із них дитина проживає. Окрім того, у певних випадках аліменти можуть стосуватися і подружжя.

Хто має право на аліменти

1. Діти до 18 років. Якщо один із батьків проживає окремо, він зобов’язаний брати участь в утриманні дитини до повноліття (ст. 180–183 СКУ).
   
2. Повнолітні діти. Якщо дитина навчається й потребує допомоги, батьки зобов’язані утримувати її до 23 років, а також у випадку непрацездатності (ст. 198–199 СКУ).
   
3. Подружжя. У низці випадків (вагітність, виховання малолітньої чи дитини з інвалідністю, непрацездатність одного з подружжя) закон передбачає матеріальну підтримку між чоловіком і дружиною як у шлюбі, так і після розлучення (ст. 75–91 СКУ).

Як встановлюються аліменти

Є три основні способи:

• Добровільно. Один із батьків може подати заяву за місцем роботи про добровільні відрахування. Це швидко, але ненадійно: заяву можна відкликати.
  
• Договір. Батьки можуть укласти нотаріальний договір про утримання (ст. 78 СКУ). Якщо він не виконується, кошти можна стягнути через виконавчий напис нотаріуса, без суду.
  
• Через суд. Якщо згоди немає, питання вирішується у суді. Суд встановлює аліменти у частці від доходу або у фіксованій сумі (ст. 183, 184 СКУ). Виконання рішення відбувається за Законом України «Про виконавче провадження».

Розмір аліментів

• Мінімальний гарантований розмір — 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СКУ; також враховується Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»):
  
  • до 6 років — близько 930 грн;
    
  • від 6 до 18 років — близько 1159 грн.
    
• Мінімальний рекомендований розмір — повний прожитковий мінімум:
  
  • до 6 років — 1859 грн;
    
  • від 6 до 18 років — 2318 грн.
    

Суд враховує не лише доходи, а й стан здоров’я батьків і дитини, наявність іншого утримання та навіть великі витрати, якщо вони явно перевищують офіційні доходи. Якщо платник не має роботи, розмір аліментів може визначатися виходячи із середньої зарплати по регіону (постанова КМУ № 146 від 26.02.1993).

Відповідальність за несплату

У разі заборгованості нараховується пеня — 1% від суми за кожен день прострочення (але не більше загального боргу) (ст. 196 СКУ).

Боржник може отримати обмеження: виїзд за кордон, керування авто, користування зброєю (Закон України «Про внесення змін щодо посилення відповідальності за несплату аліментів», 2017).

У випадку злісного ухилення передбачена навіть кримінальна відповідальність — від громадських робіт до обмеження волі (ст. 164 Кримінального кодексу України).

Поширені міфи

• «Аліменти — це лише на дітей». Насправді вони можуть стосуватися і подружжя (ст. 75 СКУ).
  
• «Безробітний не буде нічого платити». Суд може призначити аліменти у фіксованій сумі або виходячи із середньої зарплати.
  
• «Після розлучення жодної допомоги не передбачено». Є випадки, коли один із колишнього подружжя зобов’язаний підтримувати іншого (ст. 76, 84–89 СКУ).

Міжнародна практика

В інших країнах право на утримання після розлучення є звичним явищем:

• Канада — spousal support;
  
• США — система alimony;
  
• Німеччина — підтримка для виховання дітей чи непрацездатних.

Це показує: і в Україні, і за кордоном аліменти — це не «покарання», а форма соціальної підтримки слабшої сторони у сімейних відносинах.

Аліменти — це не завжди про дітей

Сімейний кодекс України (ст. 75–91) встановлює обов’язок подружжя матеріально підтримувати один одного під час шлюбу та після розірвання.

У 2024 році Конституційний Суд (рішення № 1-р/2024 від 29.10.2024) визнав неконституційною норму, яка пов’язувала право на аліменти з рівнем прожиткового мінімуму. Це означає, що право на допомогу залежить від реальних потреб людини, а не від формальної цифри.